Загальна інформація

НЕПОЛОКОВЕЦЬКА   СЕЛИЩНА РАДА
ЗАГАЛЬНА    ХАРАКТЕРИСТИКА

Поштові реквізити:

          Неполоковецька селищна рада, вул. Головна, 7
          Кіцманського району Чернівецької області
          Поштовий індекс  59330
          Телефони:   35-267,   35-445,   35-284, 35-251

          Електронна пошта: nepolselrada@ukr.net

Неполоковецький селищний голова:    Храпко Григорій Васильович

Секретар селищної ради:                       Ілюк Валентина Гнатівна

До складу Неполоковецької селищної ради входять:

• селище  Неполоківці - перша писемна згадка  - 1425 рік
• село П'ядиківці – перша писемна згадка  - 1691 рік
• село Оршівці - перша писемна згадка - 1638 рік
• село Берегомет - перша писемна згадка - 1661 

Адмінприміщення селищної ради побудоване в 1975 році,  капітальний ремонт проведено в 2007 році.

Селищна рада заснована в 1948 році

Неполоківці – селище в Кіцманському районі Чернівецької області.

• Загальна площа земель Неполоковецької селищної ради становить 1503,5 га.
• Населення – 3529 чол.

Статус адміністративної одиниці – селище міського типу отримано в 1968 році. Селище Неполоківці розташоване в південно-західному напрямі від районного центру м.Кіцмань на віддалі 11 км. Від обласного центру м.Чернівці селище віддалене на 28 км. в західному напрямі. Територіально селище Неполоківці і прилеглі до нього село П’ядиківці, залізнична станція Орошани формують Неполоковецьку селищну раду.

Розташоване селище Неполоківці в долині річки Прут, на лівому березі річки Прут. Якраз в межах села р.Черемош впадає в р.Прут (мікротопонім Стик).

Територія  селища Неполоківці межує із: с.Оршівці на північному заході, с.Ошихліби на півночі, на сході і південному сході із с.П’ядиківці, на заході через р.Прут с.Завалля Снятинського району Івано-Франківської  області, на півдні і через р.Прут с.Зеленів Кіцманського району.

28 січня 1883 року у Неполоківцях і П’ядиківцях були збудовані школи, дозвіл на будівництво яких давав сам цісар Австро-Угорської імперії Франц-Йосиф І.

Залізницю, яка сполучала Чернівці з Львовом, проклали у 1866 році, а приміщення залізничної станції було побудоване у 1898 році.

В даний час на території селища діють такі два потужні підприємства, як Неполоковецький комбінат хлібопродуктів та Чернівецький гравійно- піщаний кар’єр, є дві хлібопекарні, МКП “Фарватер” - підприємство по виробництву столярних виробів, бурякоприймальний пункт цукрозаводу “Хрещатик”.

Громадське харчування представлене барами-ресторанами “Асторія”, “Імперія”, “Орхідея” та ін, є магазини продуктові та промислові.

У 1977 році у селищі побудоване нове, просторе приміщення школи, розраховане на 600 учнів. На сьогоднішній день у школі навчаються 310 учнів. В школі є чудовий спортивний зал, актовий зал, танцювальний клас, працює філіал районної художньої школи, шкільна їдальня. На території школи є спортивні майданчики, футбольне поле, волейбольна площадка, бігові доріжки.

В селищі є відділення зв’язку, Ощадного банку, медичний заклад- Неполоковецька міська поліклініка-, , дошкільний навчальний заклад – ясла- сад “Калинонька”, який функціонує 56 років, клуб, дві бібліотеки, стадіон, діють п’ять православних храмів та молитовні будинки ЄХБ та АСД.

Свято-Покровський храм в смт. Неполоківці збудований в 1875 році на кошти громади, належить до історичних пам’яток області.

До історичних пам’яток можна віднести і єврейське кладовище в смт. Неполоківці. Це поховання переважно ХІХ та початку ХХ століття.

В центрі селища Неполоківці є два пам’ятники односельчанам, полеглим в роки Великої Вітчизняної війни. Один- побудований в 60-х роках минулого століття, а другий – до 65-ої річниці Перемоги, - в 2010 році.

Тектонічна  та  геологічна  будова.
В основі території селища лежить частка Південно-західної окраїни давньої докембрійської Східноєвропейської платформи, а саме південно-західне крило Волино-Подільської плити. Волино-Подільсьтка плита сформувалась в палеозойський період і складена твердими гірськими породами – гранітами, кристалічними сланцями, які залягають на значних глибинах – 1 – 1,5 км. Ці гірські породи вкриті потужними товщами осадових порід нижнього неогену (міоцену) – глинами, гіпсами, гіпсоангідридами.

Територiя села належить до Прут-днiстровського горбастого межирiччя.  Мiсцевiсть нашого села та сусiднiх сiл — Берегомет, Клокiчка, розташована в долинi рiчки Прут, ширина якоi досягас 12 — 14 км. долина рiчки асиметрична i добре терасована.
Рельєф місцевості – рівнинний.  Схили  поверхні  0-3о . 

Грунтовий  покрив.
Сформувалися грунти в основному на осадових породах — суглинках. Найбiльш поширеними є чорноземи опiдзоленi та середньозмитi, які займають пiвнiчнi околицi села (за залiзницею). Мiж залiзницею та автомобiльним шосе Чернiвцi — Снятин знаходяться лучнi легко-, середньо- i важкосуглинковi грунти. В центрi села поширенi дерновi глибокi легкосуглинковi та лучно — болотнi осушенi середньосуглинковi грунти. В заплавi рiчки сформувались дерновi неглибокi супiщанi грунти.

Корисні копалини: глина, гіпс,  гравій, пісок.

Рослинний і  тваринний  світ.
В рослинному покривi поширено багато видiв дерев, кущiв, трав’янистих рослин. Сучасний рослинний покрив зазнав значних змін: майже 90 % мiсцевостi села розоранi. Орнi землi використовують для висiвання культурних рослин: озимої пшеницi, кукурудзи, цукрових бурякiв, картоплi, сої, овочевих культур .

На пасовищах та луках переважає рiзнотрав’я: люцерна, конюшина, вiвсяниця, тимофiївка .

В заплавi рiчки поширенi тополя біла, тополя срібляста, верба гостролиста, яблуня дика, груша та інші дерева. Ростуть кущi — глiд, верболiз, шипшина, бузина .

На пiвнiчному сході селища висаджено яблуневий сад, який утворений деревами рiзних сортiв: Кальвiн, Золотий Ранет, Джонатан, Симеренка .

Найбiльше лiкарських рослин росте в малозмiненому людиною природному комплексi – заплавi. Найпоширенiшi: мати-й-мачуха, подорожник великий, жовтець, деревiй, ромашка лiкарська, бузина чорна, череда, чистотiл, м’ята, материнка, глiд та iншi. На перезволожених і заболочених територіях  ростуть: очерет, осока, камиш, рогiз, ряска .

    Тваринний свiт також надзвичайно змiнений людиною. Залишилось дуже мало диких тварин. Серед них переважають гризуни: мишi польовi, хом’яки, землерийки, кроти. Зустрiчаються – тхори, ласки, зайцi, лисицi, їжаки, летючi мишi. Серед птахiв поширенi: пугачi, курiпки, горобцi, зяблики, синицi, дятли,  прилiтають ластiвки, снiгурi, зозулi, лебедi, шпаки, лелеки, солов’ї .

В нашiй мiсцевостi ростуть деякi види рослин, що занесенi до Червоноi книги - пiдснiжник бiлоснiжний, пiзньоцвiт осiннiй та рябчик шаховий.

Серед тварин, якi занесенi до Червоної книги зустрiчаються: тхiр звичайний, пугач вухатий, летючi мишi тощо. Захисту потребують i багато видiв комах.